Як це було
Іван Максимович Дяченко:
«Будмайданчик - початок майбутнього міста Комсомольська. Був збитий один дерев’яний будиночок для будівельників. Це і виконробська, і управління «Рудбуду», і комора. Було 200-250 чоловік робочих. На будмайданчику вже близько місяця працював фельдшер Калашник Іван Петрович. У нього була медична сумка, збита із дощок, і столик, що стояв біля будиночка під відкритим небом»Роботи для медиків було чимало. Кількість людей, що прибували на будівництво, зростала. Тож в окремій кімнаті новозбудованого фінського будиночка відкрили тимчасовий перший здоров-пункт. Наказом N942 від 2 лютого 1961 р. по Кременчуцькій районній лікарні і медичним закладам Кременчуцького району на посаду завідуючого здоровпунктом ГЗК призначено лікаря Валентину Кугій. Вона стала першим лікарем майбутнього Комсомольська. А вже через два дні на будову прибув перший санітарний фельдшер Іван Дяченко. Окрім надання безпосередньої медичної допомоги тим, хто захворів, проводилася профілактична і санітарно-просвітницька робота. Це було вкрай важливо, адже умови проживання трударів були не із легких, питна вода була лише привозна
Як це було
Дубина (Росступняк)
Марія Трохимівна, санітарний фельдшер:
«У 1961 році гори сипучого піску, невлаштованість побуту людей, привозна вода, відсутність лазні та каналізації, надвірні туалети, скупченість жителів на невеликих площах одно-двоповерхових будинків та по селах, а також купи побутового сміття (транспорт не міг проїхати по сипучих пісках для вивозу сміття) - все це створювало епідеміологічну напругу в селищі. Щоб запобігти спалаху кишкових інфекцій, необхідно було проводити ретельний контроль за приготуванням, доставкою їжі та води на будівельні майданчики, проходженням медоглядів щоквартально декретованими групами населення (працівниками ОРСУ, водопостачання, дитсадків тощо).
Медогляд на кишкові інфекції ці працівники проходили в місті Крюків у бак-лабораторії. Після обстеження в організмі наступав дискомфорт. Тому під час повернення попутним транспортом ухолод, дощ, сніг люди були вимушені виходити в полі (по нужді), а потім шукати, як дістатися додому.
Як це було
Тамара Вісич (Завгородня):
«На роботу до Комсомольська-на приїхала з чоловіком і донькою в 196 Мені в той час роботи за спеціальні було. Довелося не цуратися та викої обов’язки санітарки, а в екстренихt ках допомагала черговим фельди (Дяченко Г.Д.,Дяченкоі.М., Рейзер Часто доводилося швн допомогою возити хвор Крюкова, Кременчука з різ гострими захворюван (операції, травми, пологи т Комсомольці, що прибуJ путівках, жили в наметах більшість робітників жи навколишніх селах і хутс Добирались до роботи і н грузовиками, а іноді ходи. сіл пішки, як вдень, так і вн Через півроку ГОЛОВНИЙ L Рева Олександр Іванович пі вів мене за спеціальні фельдшером на здоровп) кар’єру (с. Паньки). Там чергували лі Кучій В.Г., фельдшери Бабін Анатолії Бабец Євдокія Микитівна і три водії швидкій допомозі (Ушаков Олекс Примостка Борис, Лайло Петро), постійно обслуговували робітників кар і додатково - хворих на дому навколиш сіл і хуторів (Горішні плавні, Чирвівка, Іскі Єрестово). На чергуванні було бага випадків: різні травми, отруєння, уражен електричним струмом робочого в кар ’і (Г/зема). Особливо запам ’ятапися поло на дому (перший раз) у Чирвівці. Довелося їх приймати при керосиновій лампі. Обробила руки спиртом; ножиці, якими перерізала пуповину, - розчином