Хранители истории города

 

Тетяна Стахів, директор Комсомольського історико-краєзнавчого музею розповіла про його становлення та склад працівників:

 

- Історико-краєзнавчому музею міста Комсомольська зовсім недавно виповнилося п’ятнадцять років. Раніше існувало багато музеїв, у яких зберігалась історія нашого міста. Так було тому, що першопрохідці від самого початку дбали про збереження історії будівництва. Вони намагалися збирати історичні предмети і зберігали їх у маленьких кімнатках, навіть у підвалах будинків. Так тривало до того моменту, коли Миколі Стахіву спало на думку створити повноцінний міський музей. До цієї справи долучились і перший місцевий професійний журналіст Іван Вурдим, і ціла когорта першопрохідців За підтримки тодішнього мера Комсомольська Олександра Попова було виришено зробиты музей

 

 

виконкомі міської ради. Все відбувалася дуже швидко: в нас було ли_е сльдл

місяців на зібрання фондів, підготовку експозиції і власне відкриття музею. Перші експозиції було оформлено і врочисто відкрито 29 листопада 1999 року, а влітку 2000 року була готова решта музейних експозицій. Варто відзначити роль Миколи Стахіва, який, немов магніт, притягував до музейної справи і краєзнавців, і археологів, і пересічних комсомольчан-енту-зіастів. Особливий внесок у створення та функціонування історико-краєзнавчого музею міста Комсомольська зробили керівництво і трудовий колектив Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Без їхньої допомоги створення тієї структури, яку зараз маємо, було б неможливим, адже наш музей розташовано на площах музею ВАТ «Полтавський ГЗК». Тільки завдяки цьому з’явився об’єднаний музей міста Комсомольська та Полтавського ГЗК. Ми хотіли створити таку структуру, якої в місті не існувало раніше, де було б відтворено не тільки повноцінну модель нашого міста, але й щоб, окрім зібрання матеріальних предметів, свідоцтв історії, обов'язковим було духовне наповнення. Це дуже важливо, і мені здається, що нам вдається таке духовне наповнення зберігати. Це відображається в експозиціях, без них музею не було б. З теплом і вдячністю згадуємо всіх працівників музею - тих, хто допомагав розпочинати цю справу. То були однодумці, ентузіасти, «друзі музею», як ми їх називаємо. Тоді на базі музею було створено об'єднання на громадських засадах, яке так і називалося - «Друзі музею». Звісно ж, основним кістяком цього об’єднання були першопрохідці. Серед них варто згадати Всеволода Яковича Ки-риченка. Кілька днів ми переносили в рюкзаках газети, книги, різні предмети, що стосувалися історії перших років будівництва міста й комбінату. Дуже багато він подарував фотографій, адже був фото-графом-любителем. Завдяки Всеволоду Яковичу, було створено та наповнено експозицію «Намет». Він був першим хранителем музею, проводив перші екскурсії, часто виправляв тих, хто трактує історію на власний кшталт. Перші «Хроніки будів--ицтва міста і ГЗК» писав також Всеволод Якович Зараз він уже на заслуженому відпочинку Вийшла на заслужений відпочинок Ганна Іванівна Каркач, науковий : спивробтник. Як досвідчений геолог вона

впорядковувала мінералогічну музейну колекцію. А от Галина Євгенівна Онищенко, молодший науковий співробітник, попри свій поважний вік, досі трудиться. Колись вона була методистом ДНЗ «Дружба», тож цей досвід став у нагоді під час проведення екскурсій для малюків. Галина Онищенко від самого початку зайнялася етнографією. Дуже ретельно ставиться до зберігання старовинних речей, робить це з ентузіазмом, заради майбутніх поколінь. Свого часу працювали в нас Тетяна Кулієва, Юрій Жуков, Марина Сливина та інші. Зокрема, з Мариною Сливиною ми підтримували напрямок гуманної педагогіки. Вважаю його важливим і сподіваюся, що все це було недаремно. Наш музей упродовж тривалого часу плідно співпрацює з Кременчуцьким краєзнавчим музеєм, нам навіть вдалося переманити до себе тамтешнього головного хранителя Ірину Кракало. Ми дуже раді, що в нас є такий досвідчений науковий співробітник. Чотири роки тому до нас прийшла Наїра Кіракосян, історик за фахом. Вона проводить екскурсії, дуже цікавиться етнографією, а ще легко вправляється з сучасною оргтехнікою, тому з її допомогою ми швидко знаходимо необхідні рішення в роботі. Три роки тому з’явивсь у нас новий головний хранитель музею - Марина Безсмольна, яка до того була нашим волонтером. Дуже сумлінна та відповідальна, з нею наші музейні фонди - в надійних руках. Рік тому в нашому колективі почала працювати Наталія Лямкіна, науковий співробітник. Вона з «пошуковиків», дуже дисциплінована та цілеспрямована. Має хороший досвід, зокрема, освітянський та археологічний. Тож сподіваюся, що вона охопить значний обсяг роботи музею. Всі ми, без жодних перебільшень, працюємо, як одна сім'я. Вважаю це дуже важливим, адже від того, наскільки дбайливо ставляться люди одне до одного, залежить духовна складова музею. А вона, у свою чергу, є запорукою дбайливого ставлення до збереження матеріальної складової. Сподіваюся, що нам вдається зберігати цей баланс професіоналізму, духовності та правильного наповнення. Принаймні, ми цього прагнемо, адже музей повинен бути таким.